Поняття про ерозію ґрунтів.
План
1. Поняття про
ерозію ґрунтів.
2. Шкода від
ерозії ґрунтів народному господарству.
3. Основні типи
ґрунтової ерозії.
1.
Ерозія ґрунтів — найбільш поширений процес
руйнування ґрунтового покриву, що включає винос, перенос і перевідкладення
ґрунтової маси (рис. 1.3.1).
Рис. 1.3.1. Наслідки водної ерозії ґрунту
До появи людини, у давні геологічні
періоди інтенсивність ерозійних процесів була низькою. Однак під їх впливом
відбувалося нівелювання рельєфу, формування схилів і акумулятивних рівнин.
Такого роду ерозію називають геологічною, або нормальною. Сучасну ерозію, пов'язану із
землеробством, називають прискореною.
Інтенсивність розмиву орних ґрунтів на два-три порядки вища, ніж цілинних
земель в аналогічних геоморфологічних умовах.
На інтенсивність ерозії впливає і
характер рельєфу: форма, крутість і довжина схилів, величина й форма водозборів.
Ерозія підсилюється на опуклих; крутих і довгих схилах. Водозбори, що
звужуються й витягнуті в довжину, сприяють утворенню ярів. Гранулометричний
склад ґрунтів і їхній структурний стан також позначаються на інтенсивності
прояву водної ерозії. У збагаченому органічною речовиною і структурованому
ґрунті ерозія менш активна, тому що поверхневий стік переводиться у внутрішньо ґрунтовий.
Льос, льосоподібні суглинки особливо легко розмиваються водою.
Прояву водної ерозії на орних
ґрунтах сприяє відсутність рослинного покриву навесні при таненні снігу й у
період осінніх дощів. До того ж завдяки впливу сільгоспмашин в орних ґрунтах
руйнується структура, ущільнюється поверхня ґрунту, зменшується кількість
органічної речовини.
Повсякденна ерозія повільно, але
постійно руйнує ґрунт. На ерозійно-небезпечні землі в окремих областях припадає
до 40 %. Видування верхнього шару ґрунту, як і у випадку з водною ерозією, веде
до скорочення потужності гумусового профілю, зменшення запасів гумусу, азоту й
інших елементів живлення в ґрунті.
Нераціональна
експлуатація землі, гонитва за максимальними прибутками, колоніальна система
господарства в багатьох країнах призвели до катастрофічного поширення ерозії,
до втрати більшої частини родючого шару ґрунтів. Боротьба з ерозією вимагає
планомірної комплексної роботи, капітальних вкладень і державного контролю.
Природно, що далеко не всі держави можуть здійснити ці заходи. У нашій країні
протиерозійні заходи мала б планувати, фінансувати і здійснювати держава.
2.
Ерозія ґрунтів спостерігається в усіх частинах світу, нею охоплено
70-80 % площі сільськогосподарських угідь. У США за останні 150 років більше
100 млн га ріллі й пасовищ були зруйновані чи сильно ушкоджені ерозією, більше
300 млн гектарів порушені ерозією, 20 млн гектарів ріллі перетворені в
«бедленд», до 40 млн гектарів мають наполовину змитий гумусовий шар. У нашій
країні 2/3 орних земель ерозійно небезпечні. Майже 186 млн тонн дрібнозему
виноситься з поверхні орних земель унаслідок тільки водної ерозії.
|
Рис. 1.3.2. Змінений рельєф
робить неможливим ведення сільського господарства
|
 Унаслідок ерозії змінюється
рельєф, утворюються яри, що робить неможливим нормальне ведення сільського
господарства (рис. 1.3.2).
3.
Розрізняють геологічну та прискорену ерозію. Прискорена ерозія пов'язана з
господарською діяльністю і відбувається в сотні разів швидше, ніж геологічна
ерозія. Залежно від фактора, який впливає на фунт, розрізняють вітрову
та водну ерозії. Появі вітрової
ерозії сприяє нераціональне планування територій, велике навантаження під час
випасу худоби, нераціональний обробіток ґрунту. Ті ж самі фактори спричиняють
водну ерозію, яка у свою чергу буває площинна (змивання
ґрунтових часток) та лінійна (розмивання
ґрунту до утворення яруг).
Водна ерозія викликає зміну не тільки
фізичних властивостей (погіршення структури, ущільнення орного шару), але й
скорочує чи знищує гумусовий горизонт. Унаслідок цього помітно зменшуються
запаси гумусу, азоту, фосфору, калію й інших поживних елементів. Ґрунт втрачає
свою родючість.
Крім того, водна ерозія
супроводжується іншими негативними явищами: втратою талих і дощових вод,
зменшенням запасів води в ґрунті, розчленовуванням полів, замуленням річок,
ставків, водоймищ, зрошувальних і дренажних систем. Розвиток водної ерозії
залежить від ряду факторів. Потужність снігового покриву й інтенсивність його
танення визначають характер поверхневого стоку. Усі умови (швидке прогрівання,
погана водопроникність тощо), що сприяють формуванню великого стоку, стимулюють
прояв ерозії. Основною руйнівною силою в нашому ареалі володіють талі води,
 але і дощові опади ерозійно
небезпечні. їхня руйнівна сила визначається кількістю, інтенсивністю та
величиною крапель. Зливові дощі з великими краплями викликають більш інтенсивну
ерозію, ніж дощі, що мрячать, навіть якщо води в останньому випадку стікає
більше.
Водна ерозія починається з
невеликого розмиву, який може з'явитися навесні під впливом поталої води або
після зливи (рис. 1.3.3). На цій стадії ліквідувати вимоїну не дуже важко. Ерозійні
процеси, що набули масового характеру, можуть дуже швидко змінювати рельєф
(рис. 1.3.6).
Вітрова ерозія (дефляція) поширена переважно в районах недостатнього зволоження
і низької відносної вологості повітря. Дефляції особливо піддані фунти степів,
саван, напівпустель і пустель. Посиленню руйнівної дії вітрів сприяє рельєф із
давніми балками стоку вздовж напрямку пануючих вітрів, малогумусність і легкий
гранулометричний склад ґрунтів, поширення ярих зернових і просапних культур,
коли грунт значну частину року не прикритий рослинністю. Дефляцію ґрунтів
легкого гранулометричного складу може викликати вітер зі швидкістю 3-4 м/с.
Структурні ґрунти більш стійкі до вітрової ерозії, ніж розпилені. Вітрова
ерозія виявляється у вигляді пилових бурь і повсякденної дефляції. Пилові бурі
повторюються один раз на 3-5 років і завдають великої шкоди господарству,
руйнуючи ґрунт, виносячи до 15-20 см поверхневого шару.
| 
