Тема:  Зубчасті колеса та передачі

План

1.     Поняття про зубчасті передачі та її будова.

2.     Види зубчастих передач.

3.     Елементи зубчастих коліс.

1.   Для передачі обертального руху з одного вала на інший, зміни частоти обертання та перетворення обертального руху в поступальний застосовують зубчасті передачі (рис. 229). Основними деталями їх є зубчасті колеса і рейки. Термін "зубчасте колесо” застосовується до загальних деталей пе­редачі. Зубчасте колесо, що розміщується на валу, який передає обертання, називають ведучим, а те колесо, що діс­тає обертання, — веденим. Менше з двох коліс спряженої пари називають шестернею, більше — колесом.

2.     Зубчасті передачі використовуються як самостійні агре­гати (редуктори) або входять до складу інших машин як складові частини. Для передачі обертання між паралельни­ми валами застосовуються циліндричні зубчасті колеса із зовнішнім (рис. 229, а — в) або внутрішнім (рис. 229, г) зачепленням. Для передачі обертання між валами з геомет­рично пересічними осями служать конічні зубчасті колеса (рис. 229, д_} е). Передачу обертання між валами з пере­січними осями здійснюють черв’ячне колесо та черв’як    (рис. 229, ж). Для перетворення обертального руху в пря­молінійний або навпаки застосовують рейки та циліндричні зубчасті колеса (рис. 229, з).

 

За формою профілю розрізняють зуби евольвентні та неевольвентні (наприклад, у передачі Новикова, зуби якої обкреслено дугами кола).

Розрізняють колеса з прямими (рис. 229, а, з), косими (рис. 229, б), шевронними (рис. 229, в) і гвинтовими (рис. 229, є) зубами.

 

3.  Елементи зубчастих коліс. Циліндричне зубчасте ко­лесо має вигляд циліндра, на поверхні якого нарізано зу­би. Конструкція зубчастих коліс може бути різною, але всі вони мають однотипні частини. До основних параметрів зуб­частих коліс належать крок зачеплення, ділильні кола, мо­дулі.

Крок зачеплення Р_t зубчастого колеса — товщина (мм) одного зуба разом із западиною, виміряна по діаметру ділильного кола (рис. 230). Із рис. 230, а випливає, що крок дорівнює довжині ділильного кола, поділеній на кількість зубів. Остання на кресленнях позначається літе­рою z.

Ділильними колами зубчастої пари називають стичні кола, що котяться одне по одному без ковзання. Ділильні кола проводять штрихпунктирною лінією, а діаметр їх познача­ють літерою d.

Модулем називають довжину діаметра ділильного кола, яка припадає на один зуб колеса. Чисельно модуль дорів­нює кроку, поділеному на число π:

т = Р_t/π.

Модуль т і кількість зубів z є основними величинами (елементами), що визначають зубчасті зачеплення. Значен­ня модулів для всіх передач — величина стандартизована, яка визначається в міліметрах за формулою

т = d/z.

 

 

Знаючи модуль, можна вибрати відповідний різальний інструмент для виготовлення зубчастого колеса.

Ділильне коло (поверхня) ділить зуб зубчастого колеса на головку та ніжку (рис. 230, а, б). Частина зуба, що ле­жить між ділильним колом і колом вершин, називається головкою. Висоту її позначають h_а.

Частина зуба, яка лежить між ділильним колом і колом западин, називається ніжкою, а позначається вона h_f Колом вершин називають коло, що проходить через вер­шини зубів (d_а).

Колом западин називають коло, що проходить по ос­новах западин (d_f).

Зубчасті колеса креслять умовно (рис. 230, в), а не так, як ми бачимо їх у натурі (див. рис. 230, а).