Тема: Позначення комутаційних пристроїв

План

1.      Поняття про комутаційні прилади.

2.      Вимикачі.

3.      Перемикачі.

4.      Кнопкові вимикачі.

5.      Реле.

6.      З’єднувачі.

1.          Позначення комутаційних пристроїв. Це велика група еле­ментів електро- й радіоапаратури, призначених для вмикан­ня, вимикання та перемикання різних електричних кіл (ви­микачі, перемикачі, реле тощо). Будь-який із цих елементів містить одну або кілька груп контактів і механізм, за допо­могою якого вони можуть бути замкнені або розімкнені.

2.          Вимикачі використовують для з'єднання та роз'єднання електричних кіл. У цих виробів два робочих положення: "Ввім­кнено" й "Вимкнено". З'єднання і роз'єднання кола (зами­кання та розмикання) здійснюються рухомим контактом, який або постійно з'єднаний з одним із нерухомих контактів, а з іншим з'єднується при встановленні ручки перемикача в по­ложення "Ввімкнено", або виконаний у вигляді перемички, що з'єднує нерухомі контакти в цьому самому положенні.

Умовні графічні позначення вимикачів, перемикачів та електромагнітних реле побудовано на основі таких контак­тів: замикаючих (рис. 297, а, б), розмикаючих (рис. 297, в, г) та перемикальних (рис. 297, д, е). Контакти, що одночас­но замикають і розмикають два кола, позначають так, як показано на рис. 297, є, ж. За початкове положення зами­каючих контактів прийнято розімкнений стан електричного кола, яке комутується, розмикаючих — замкнений, переми­кальних — положення, в якому одне з кіл замкнене, інше — розімкнене (винятком є контакт з нейтральним положен­ням). УГП всіх контактів допускається зображати в дзер­кальному (відносно показаного на рис. 297) і повернутому на 90° положеннях.

Система УГП передбачає також відображення таких кон­структивних особливостей, як неодночасність спрацювання одного або кількох контактів у групі, відсутність або наявність фіксації їх в одному з положень. Так, якщо треба показати, що контакт замикається чи розмикається раніше інших, символ його рухомої частини доповнюють коротким штрихом, спрямованим у бік спрацьовування (рис. 298, а_у б), а якщо пізніше — штрихом, спрямованим у зворотний бік (рис. 298, в, г). Відсутність фіксації в замкненому або розімкненому положенні (самоповорот) позначають невели­ким трикутником, вершина якого спрямована в бік початко­вого положення рухомої частини контакту (рис. 298, д, е)_, а фіксацію — кружком на символі його нерухомої частини (рис. 298, є, ж). Останні два УГП використовують тоді, коли треба показати різновид комутаційного виробу, кон­такти якого таких властивостей, як правило, не мають.

Умовні графічні позначення вимикачів (рис. 299) буду­ють на основі символів замикаючих і розмикаючих контак­тів. При цьому мається на увазі, що контакти фіксуються в обох положеннях (тобто не мають самоповороту).

Літерний код виробів цієї групи (як і перемикачів) ви­значається колом, яке комутується, та конструктивним ви­конанням вимикача, а точніше — способом керування. Якщо вимикач уміщено в коло керування, сигналізації, вимірю­вання, то його позначають латинською літерою S, а якщо в коло живлення — літерою Q. Спосіб керування знаходить відображення у другій літері коду: кнопкові вимикачі та перемикачі позначають літерою В (SВ), автоматичні — F (SF), решту — літерою А (SA).

Якщо у вимикачі є кілька контактів, то символи їх рухо­мих частин розташовують паралельно і з'єднують лінією механічного зв'язку. На рис. 299 показано УГП вимикача що містить один розмикаючий та два замикаючих кон­такти, і вимикача SА2, який складається з двох замикаючих контактів, причому один з них замикається пізніше іншого. Вимикачі Q1 та Q2 призначені для комутації кіл живлення. При зображенні контактів на різних ділянках схеми прина­лежність їх до одного комутаційного виробу відображують у літерно-цифровому позиційному позначенні (SА4.1, SА4.2, SА4.3).

3.           Перемикачі. Аналогічно, на основі символу перемикаль­ного контакту, будують УГП двопозиційних перемикачів (перемикачі SА1, SА2 на рис. 300). Якщо ж перемикач фік­сується не тільки в крайніх, а й у середньому (нейтрально­му) положенні, то символ рухомої частини контакту помі­щають між символами нерухомих частин, а можливість по­вороту його в обидва боки показують крапкою (перемикач SАЗ на рис. 300). Так само діють і тоді, коли на схемі треба показати перемикач, який фіксується тільки в середньому положенні (перемикач SА4 на рис. 300).

4.          Кнопкові вимикачі та перемикачі мають УГП на основі базового символу (див. рис. 297), в якому є символ кнопки, з'єднаної з позначенням рухомої частини контакту лінією механічного зв'язку. На рис. 301 вимикач або перемикач не фіксується в натисненому положенні (при відсутності кноп­ки повертається в початкове положення). Якщо ж треба по­казати фіксацію, то використовують спеціально призначені для цієї мети символи контактів з фіксацією (рис. 302). Поворот у початкове положення при натисненні на іншу кнопку перемикача у цьому разі показують знаком фіксую­чого механізму, приєднуючи його до символу рухомої час­тини контакту з боку, протилежного символу кнопки (кон­такти SB1.1, SB1.2 на рис. 302). Якщо ж поворот відбува­ється при повторному натисненні на кнопку, то знак фіксую­чого механізму зображують замість лінії механічного зв'яз­ку (перемикач SB2 на рис. 302).

5.          Реле. Поряд з вимикачами та перемикачами, що приво­дяться в дію зусиллям руки, в електронній апаратурі широ­ко застосовуються електромагнітні реле — пристрої, які ав­томатично комутують електричні кола від зовнішнього сиг­налу. Електромагнітне реле складається з електромагніта та однієї або кількох контактних груп. Символи цих обов'яз­кових елементів конструкції реле й утворюють його УГП (рис. 305). Обмотку реле на схемах зображують у вигляді прямокутника з приєднаними до нього лініями електричного зв'язку, що символізують виводи. УГП контактів розта­шовують проти однієї з вузь­ких сторін символу обмотки і з'єднують з ним лінією ме­ханічного зв'язку. Літерний код реле — літера К.

Виводи обмотки допуска­ється зображати з одного бо­ку (реле К2 на рис. 305), а символи контактів — у різних частинах схеми (поруч з УГП елементів, які комутуються). У цьому разі приналежність контактів до того чи іншого реле вказують у позиційному позначенні, приєднуючи (через крапку) до номера реле (за схемою) умовний номер контактної групи (контакти К2.1, К2.2 та К2.3 на рис. 305).

Усередині УГП обмотки реле стандарт допускає вказу­вати її параметри (реле КЗ на рис. 305) або конструктив­ні особливості (дві похилі лінії в символі обмотки реле К4 на рис. 305 означають, що вона складається з двох обмо­ток).

Поляризовані реле (вони чутливі до напрямку струму в обмотці) виділяють на схемах латинською літерою Р, яку вписують в додаткове графічне поле УГП (реле К5 на рис. 305). Крапки біля одного з виводів обмотки й одного з контактів реле розшифровують так: контакт, відмічений крап­кою, замикається під час подачі напруги, позитивний по­люс якої прикладено до так само виділеного виводу обмот­ки. Якщо треба показати, що контакти поляризованого реле залишаються замкненими після зняття керуючої напруги, діють так само, як і в разі застосування кнопкових переми­качів: на символі замикаючого (або розмикаючого) контак­ту зображують невеликий кружок.

Є також реле, в яких магнітне поле, створюване ке­руючим струмом обмотки, діє безпосередньо на чутливі до нього (магнітокеровані) контакти. Останні вміщено в герметичний скляний корпус (звідси й назва геркон — герметизований контакт). Щоб відрізнити геркон від контактів інших комутаційних виробів, в його УГП іноді вводять символ герметичного корпусу — коло. Приналеж­ність геркону до конкретного реле вказують в позиційному позначенні (геркон К6.1 на рис. 305). Якщо геркон не є частиною реле, а ним керує постійний магніт, то його позначають кодом автоматично­го вимикача (геркон SF1 на рис. 305).

6.          З'єднувачі. Велику групу комутаційних виробів утворю­ють з'єднувачі. Найширше використовують рознімні з'єд­нувачі (штепсельні). Штир такого вузла позначають стріл­кою з кутом розхилу 90°, гніз­до — "рогаткою" (рис. 306). Код рознімного з'єднання — латинська буква X. При зображенні штирів і гнізд у різних частинах схеми в позиційне позначення перших уводять літеру Р (штир ХР1 на рис. 306), других — літеру 5 (гніздо ХБ1 на рис. 306).

Високочастотні коаксіальні з'єднувачі та їх частини поз­начають літерами XV/ (з'єднувачі XV/1 — XV/3 на рис. 306). Високочастотний з'єднувач позначають кружком з від­різком дотичної лінії (з'єднувач XV/і на рис. 306). При з'єднанні корпусу з'єднувача Х\УЗ й обплетення коаксіаль­ного кабелю із загальним проводом (корпусом) пристрою зображення має вигляд, показаний на рис. 306.

Розбірні з'єднання (за допомогою гвинта, шпильки з гай­кою та ін.) на схемах позначають літерами ХТ а зобра­жують невеликими кружечками (з'єднання ХТ1, ХТ2 на рис. 306). Контрольну точку показують аналогічно.

Передачу сигналів на рухомі вузли механізмів показують стрілками (стрілки Х1, Х2 на рис. 306).

Приналежність штирів або гнізд до одного багатоконтактного з'єднувача показують на схемах лінією механічного зв'яз­ку (штир ХР1 і гніздо ХБ1 на рис. 307). Штирі та гнізда на схемах допускається заміняти невеликими пронумерованими прямокутниками (штир ХР2 і гніздо ХБ2 на рис. 307).

Усе викладене про багатоконтактні з'єднувачі повністю стосується також УГП рознімних з'єднувачів при їх зобра­женні у стиковому вигляді (рис. 308).

Для комутації кіл (подільників напруги з підбиральними елементами плечей, первинних обмоток трансфор­маторів живильної напруги тощо), що рідко перемикаю­ться, в радіоапаратурі застосовують перемички та вставки

(рис. 309).

У телефонній та побутовій апаратурі використовують з'єд­нувачі, які виконують функції вимикачів і перемикачів (рис.310).