1. Терміни та визначення допусків і посадок для гладких елементів деталей встановлені у ДСТУ ISO 286-1-2002 та ДСТУ 2500-94. На цих термінах базуються поняття про допуски та посадки не тільки гладких елементів (циліндричних і обмежених паралельними площинами), а і будь-яких інших (конічних, різьбових тощо). Основні терміни та визначення з’єднань та їх елементів наведено за ДСТУ 2500-94.
Вал – термін, що умовно застосовується для позначення зовнішніх елементів деталей, включаючи і нециліндричні елементи.
Отвір – термін, що умовно застосовується для позначення внутрішніх елементів деталей, включаючи і нециліндричні елементи. Умовні позначення, які застосовуються для валів записуються малими латинськими літерами, а для отворів - великими.
Розмір – числове значення лінійної величини (діаметра, довжини тощо) у вибраних одиницях вимірювання. В машинобудуванні розміри деталей задаються у міліметрах.
Дійсний розмір – розмір елемента, встановлений вимірюванням з допустимою похибкою.
Граничні розміри – два гранично допустимі розміри елемента, між якими повинен знаходитись (або яким може дорівнювати) дійсний розмір. Найбільший граничний розмір Dmax , dmax – найбільший допустимий розмір елемента.
Найменший граничний розмір Dmin , dmin – найменший допустимий розмір елемента.
Номінальний розмір D, d – розмір, відносно якого визначаються відхилення. Відхилення – алгебраїчна різниця між розміром (дійсним або граничним) і відповідним номінальним розміром.
Дійсне відхилення Eд, ед – алгебраїчна різниця між дійсним і відповідним номінальним розмірами.
Граничне відхилення – алгебраїчна різниця між граничним і відповідним номінальним розмірами. Розрізняють верхнє та нижнє граничні відхилення. Верхнє відхилення ES, es – алгебраїчна різниця між найбільшим граничним і відповідним номінальним розмірами: для отвору ES = Dmax - D ; (1.1) для вала es = dmax - d . (1.2)
Нижнє відхилення EI, ei – алгебраїчна різниця між найменшим граничним і відповідним номінальним розмірами: 7 для отвору EI = Dmin - D; (1.3) для вала ei = dmin - d . (1.4)
Середнє відхилення Ес , ec – середнє арифметичне верхнього та нижнього відхилень.
Допуск T – різниця між найбільшим і найменшим граничними розмірами або алгебраїчна різниця між верхнім і нижнім відхиленнями: для отвору TD = Dmax - Dmin (1.5) або TD = ES - EI ; (1.6) для вала Td = dmax - dmin (1.7) або Td = es - ei. (1.8)
Стандартний допуск – будь-який з допусків, що встановлюється системою допусків та посадок. Стандартний допуск, встановлений системою допусків і посадок для гладких з’єднань позначають IT. Зазвичай, в системі допусків та посадок під терміном «допуск» розуміють «стандартний допуск».
Поле допуску – поле, обмежене найбільшим і найменшим граничними розмірами, яке визначається величиною допуску і його положенням відносно номінального розміру. В разі графічного зображення поле допуску розташоване між двома лініями, що відповідають верхньому та нижньому відхиленням відносно нульової лінії (рис. 1.1).
Нульова лінія – лінія, що відповідає номінальному розміру, від якої відкладаються відхилення розмірів в разі графічного зображення полів допусків та посадок. Якщо нульова лінія розташована горизонтально, то додатні відхилення відкладаються вгору від неї, а від’ємні – вниз (рис. 1.1). Основне відхилення – одне з двох граничних відхилень (верхнє або нижнє), що визначає положення поля допуску відносно нульової лінії. В Єдиній системі допусків і посадок - це відхилення, найближче до нульової лінії. Посадка – характер з’єднання двох деталей, визначений різницею їх розмірів до складання.
Номінальний розмір посадки – номінальний розмір, спільний для отвору і вала, що складають з’єднання.
Допуск посадки – сума допусків отвору і вала, що складають з’єднання. 8 Зазор S – різниця між розмірами отвору і вала, якщо розмір отвору більший за розмір вала (рис. 1.2, а). Рис. 1.1 - Основні елементи поля допуску Рис. 1.2 - Ескізи та схеми полів допусків посадок: із зазором (а, в), з натягом (б, г), перехідних (д) Натяг N – різниця між розмірами вала та отвору до складання, якщо розмір вала більший за розмір отвору (рис. 1.2, б). Посадка з зазором – посадка, за якою завжди у з’єднанні утворюється зазор, тобто найменший граничний розмір отвору більший за найбільший граничний розмір вала або дорівнює йому. В разі графічного зображення схеми посадки із зазором поле допуску отвору розташовується над полем допуску вала (рис. 1.2, в).
Посадка з натягом – посадка, за якою завжди у з’єднанні утворюється натяг, тобто найбільший граничний розмір отвору менший за найменший граничний розмір вала або дорівнює йому. 9 В разі графічного зображення схеми посадки з натягом поле допуску отвору розташовується під полем допуску вала (рис. 1.2, г).
Перехідна посадка – посадка, за якою можливе отримання як зазору, так і натягу в з’єднанні, в залежності від дійсних розмірів отвору і вала. В разі графічного зображення схеми перехідної посадки поля допусків отвору і вала перекриваються повністю або частково (рис. 1.2, д).
Найбільший зазор Smax – різниця між найбільшим граничним розміром отвору і найменшим граничним розміром вала в посадці із зазором або перехідній посадці: Smax = Dmax - dmin (1.9) або Smax = ES - ei . (1.10) Найменший зазор Smin – різниця між найменшим граничним розміром отвору і найбільшим граничним розміром вала в посадці із зазором: Smin = Dmin - dmax (1.11) або Smin = EI - es. (1.12)
Середній зазор Sс – середнє арифметичне найбільшого та найменшого зазорів: Sc = (Smax + Smin )/ 2 . (1.13) Допуск посадки із зазором TS визначається, як TS = Smax - Smin (1.14) або TS = TD + Td . (1.15) Найбільший натяг Nmax – різниця між найбільшим граничним розміром вала і найменшим граничним розміром отвору до складання в посадці з натягом або перехідній посадці: Nmax = dmax - Dmin (1.16) або Nmax = es - EI . (1.17)
Найменший натяг Nmin – різниця між найменшим граничним розміром вала і найбільшим граничним розміром отвору до складання в посадці з натягом: Nmin = dmin - Dmax (1.18) або Nmin = ei - ES . (1.19)
