Персональний сайт викладача Подолянчука Володимира Василь...
Вівторок, 25.07.2017, 09:43
Меню сайту

Категорії розділу
Матеріали для учнів [4]
Розробки уроків [0]
Презентації [2]

Вхід на сайт

Пошук

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 378

Друзі сайту
  • uCoz Community
  • uCoz Manual
  • Video Tutorials
  • Official Template Store
  • Best uCoz Websites

  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0

    Головна » Файли » Слюсарна справа » Матеріали для учнів

    Поняття про сталь її маркування та застосування.
    [ Викачати з сервера (19.3Kb) ] 20.09.2015, 16:51

     

    Тема: Поняття про сталь її маркування та застосування.

    План

    1.     Поняття про сталь.

    2.     Способи отримання сталей.

    3.     Класифікація сталей.

    4.     Маркування сталей.

    5.     Застосування сталей.

     

    1. До складу сталей входять вуглець (до 2,14 %) і доміш­ки: кремній (до 0,4 %), маргарець (до 1,1 %), фосфор (до 0,06 %), сірка (до 0,07 %).

     

    1. Існує кілька способів одержан­ня сталей. Конверторний і бесемерівський — полягають у тому, що сталь одержують продуванням рідкого чавуну по­вітрям (без витрати палива). Для того, щоб одержати сталь з певним заданим вмістом вуглецю (понад мінімальний), процес доводять до кінця, а потім до одержаної сталі дода­ють розрахункову кількість чавуну, що не містить шкідли­вих домішок. При бесемерівському способі процес не дово­дять до кінця, а вміст у сталі вуглецю та інших домішок визначають пробами або спектральним аналізом газів, що виходять.  

    За рахунок удосконалення можна підвищити економіч­ність процесів одержання сталей. Відомий і застосовується томасівський процес одержання сталей, при якому за раху­нок заміни матеріалу футеровки конвертора починають про­дувку чавуну протягом 20 хв при більш низьких температу­рах. Значно ширші можливості конверторних способів зав­дяки застосуванню дуття, збагаченого киснем.         

    Впровадження автоматичного керування і контролю плавки із застосуванням ЕОМ також значно підвищує як продуктивність кисневих конверторів, так і інтенсивність фізико-механічних процесів.

    Традиційними методами виробництва сталі є мартенів­ський та електричний. Початковими матеріалам мартенів­ського сталеплавильного процесу служать переробні, тверді або рідкі чавуни, металічний брухт, залізна руда і флюси.

    Основні частини мартенівської печі (рис. 5): робочий плавильний простір і регенератори, які підігрівають повітря і газ до 1100—1200 °С. Регенератори з’єднані головкою 2. Рух повітря і горючого газу у плавильний простір печі ре­гулюють клапанами, якими обладнані канали. У процесі плавлення повітря і газ надходять у регегератори 3 і 4, на­гріваються у них і по каналах головки потрапляють у пла­вильний простір, нагріваючи його і метал, що знаходиться у ванні, до 1800—1900 °С. Далі продукти горіння проходять під склепінням печі з температурою 1680—1750 °С по кана­лах головки і каналах регенераторів 5 і 6, нагріваючи насад­ки регенераторів.

    Відпрацьовані гази після віддачі теплоти котлам вихо­дять у димову трубу.

    Електрична плавка відрізняється від мартенівської застосованим джерелом теплової енергії. Після розплавлен­ий шихти при температурі близько 3500 °С відбуваються реакції окислення, видалення шлаків, розкислення і доводка сталі до потрібного хімічного складу, введення різних компонентів.

    Поширений також комбінований спосіб одержання сталі, дуплекс-процес, суть якого полягає у тому, що відбувається послідовне плавлення сталі спочатку в основній [1], а потім у кислій мартенівських печах.

    Може застосовуватися також триплекс-процес. У цьому випадку беруть участь три плавильних агрегати: вагранка — конвертормартенівська піч.

    Для виплавки легованих конструкційних і інструменталь­них сталей, феросплавів, спеціальних сталей використову­ють дугові та індукційні електропечі, які є найбільш доско­налими з існуючих металургійних печей.

    Нові методи, що одержали назву спецметалургії (елект­рошлаковий,, вакуумно-дуговий, плазмено-дуговий, елект­ронно-променевий та ін.), застосовують для одержання ви­сокоякісних сталей. Є також двованні мартенівські печі, ва­куумовані електропечі, позапічне рафінування та ін.

     

    1. Класифікують сталі за основними ознаками:
    • способом виробництва — конверторні, мартенівські, електросталі і сталі, одержані спецметалургією;
    • ступенем розкислення (характером затвердіння) —спо­кійні (розкислені повністю), напівспокійні (розкисленні ча­стково), кислі (не підлягають розкисленню);                                                
    • якістю — звичайні, якісні, неякісні. Належність стаді до тієї чи іншої характеристики якості залежить від домішок, які поділяються на технологічні (марганець, кремній), шкід­ливі (сірка, фосфор, кисень, азот), неметалеві включення та ін.;
    • призначенням — конструкційні (будівельні і машинобудівельні), інструментальні і спецпризначення. Кожна із груп поділяється на підгрупи, що характеризують специфічне призначення сталей або характер їх наступної -обробки та ін.;
    • хімічним складом — вуглецеві (вони, у свою чергу, по­діляються на низьковуглецеві із вмістом вуглецю до 0,3 %, середньовуглецеві — 0,3—0,7 % і високовуглецеві із вміс­том вуглецю 0,7—1,4 %), леговані (низьколеговані до 2 % легуючих- елементів, середньолеговані 2—5 % , високолеговані — понад 5 % легуючих елементів). Оскільки склад легованих сталей може бути складним, то їх поділяють на потрійні (з одним легуючим елементом), четвертні (з двома легуючими елементами), складні (коли вміст легуючих елементів дорівнює або перевищує три назви).

     

    1. Маркування сталей. Вуглецеву сталь звичайної якості позначають літерами Ст і цифрами, що вказують на умов­ний номер марки, від 0 до 6. Збільшення цифри свідчить про підвищення у сталі вмісту вуглецю її міцності і зни­ження пластичності. Ця сталь йде на виготовлення шайб, прокладок, болтів, гайок, шпильок, а також важелів, осей, валів, кронштейнів та інших мало- і середньонавантажених деталей. Маркування якісної вуглецевої конструкційної ста­лі включає дві цифри, що вказують на вміст вуглецю. На­приклад, марка сталі 25 свідчить, що сталь містить 0,25 % вуглецю. Залежно від вмісту сталь має різне призначення. Так, якщо у сталі до 0,2 % вуглецю, то з неї виготовляють шестерні, зірочки, осі та інші малонавантажені деталі, які підлягають цементації. Якщо вміст вуглецю у межах 0,5— 0,55 %, то з неї виготовляють високонавантажені деталі. При вмісті у сталі вуглецю від 0,6 до 0,85 % її використо­вують для виготовлення деталей, що працюють в умовах тертя, (пружини, ресори та ін.). Кожна добавка легованої сталі позначається відповідною літерою: В—;вольфрам, Н — нікель, X — хром, Г — марганець, С — кремній, М —- молібден, Т — титан, Ю — алюміній, Ф — ванадій, Д — мідь, Р — бор, К — кобальт, Б — ніобій, Ц — цирконій. Лі­тера у марці легованої сталі означає легуючий елемент, а цифра - його вміст (%). Якщо цифра відсутня — це свід­чить, що вміст легуючого елемента, не перевищує 1,5 %. Перші дві цифри у марці конструкційних легованих-сталей вказують на наявність вуглецю у сотих частки відсотка.

    Якщо сталь високоякісна, то на це вказує літера А, а якщо особливо високоякісна, то літера Ш. Так, марка 30ХГСН2А означає, що сталь високоякісна легована, міс­тить 0,3 % вуглецю, до 1 % хрому, марганцю, кремнію і 2 % нікелю.

    Цифри у марці вуглецевої інструментальної сталі озна­чають, що вона містить десяті частки відсотка вуглецю. Лі­тера А у кінці також вказує, що сталь високоякісна.

    Випускають 7 марок вуглецевої інструментальної сталі У7 — У 13.   

    Якщо у вуглецеві інструментальні сталі введено до 2,5 % легуючих добавок, то вони вважаються низьколегованими.

    Для виготовлення високопродуктивного інструмента ви­користовують високолеговані інструментальні сталі (швид­корізальні). У маркуванні літери вказують на карбідоутврюючі і легуючі елементи: Р — вольфрам, М — молібден, Ф—ванадій, А—азот, К—кобальт. Цифри за літерами означають середній вміст елементів у відсотках. На основі високотвердих і тугоплавких карбідів — вольфрама, титана, тонтана — методом порошкової металургії (пресуванням і спіканням) створюють тверді сплави, з яких виготовляють різальний інструмент (різці, свердла, фрези).

     

    5.  Застосування сталей.

     

    Сталі

    Марка

    Застосування

    Вуглецева звичайної якості

    Ст3, Ст6 та інші

    Шайби, прокладки, болти, гайки, шпильки, важелі, осі, вали та інші мало- і середньонавантажені.

    Легована

    9ХС, 9ХВГ та інші

    Високонавантажені деталі і ті, що працюють в умовах тертя (пружини, ресори та інше)

    Вуглецева сталь інструментальна

    У7А, У8А, У12А, У13А

    Зубила, молотки, напилки, свердла, розвертки, мітчики та ін.

    Низьколегована

    ХВ4, ХВГ, ХВСТ,

    Інструмент складної форми у тому числі вимірювальний

    Високолегована інструментальна

    Р18, Р12, Р9 та ін.

    Високопродуктивний інструмент різці, свердла

     

     

     

     

    Категорія: Матеріали для учнів | Додав: vovan | Теги: маркування та застосування сталей, класифікація сталей, поняття про сталь, виплавлення сталі
    Переглядів: 429 | Завантажень: 7 | Рейтинг: 5.0/1
    Всього коментарів: 0