Тема: МІДЬ ТА ЇЇ СПЛАВИ

План

1. Поняття про мідь та її властивості.
2. Латунь та її маркування.
3. Бронза та її маркування.

1. Добувають мідь із сульфідних руд пірометалургійним спосо­бом. Цей процес складається із: збагачення і випалення руди, виплавлення напівпродукту — штейну, з якого потім отримують чорнову мідь. Для очищення від домішок чорнову мідь рафінують.

Мідь — це метал червоного кольору густиною 8,9 г/см³ і температурою плавлення 1083 °С. Мідь має високу пластичність, електро- і теплопровідність, стійка проти корозії. Використову­ють для виготовлення проводів, деталей приладів, електричних машин тощо. Найбільш поширені сплави на мідній основі — латунь і бронза.

2. Латунь — сплав міді з цинком. Цинку кількості до 39 % утво­рює з міддю твердий розчин. Для підвищення міцності й корозіє- стійкості, поліпшення деяких технологічних властивостей до складу латуней вводять Ni, РЬ, Sn, Si та інші елементи. Такі латуні називають складними.

Оброблювані тиском латуні маркують літерою Л і цифрами, які вказують на масову частку міді в сплаві, наприклад марка Л80 означає латунь з 80 % Cu, решта — Zn. У марках складних латуней перші дві цифри за літерами вказують середній вміст міді, а наступні — вміст інших елементів (решта гп), наприклад: марка ЛЖС 58-1-1 позначає латунь з масовою часткою 58 % Cu, 1 % Те і 1 % РЬ, решта — Zn. їх використовують для виготовлення трубок радіаторів, ущільнювальних прокладок, трубопроводів тощо.

Марки ливарних латуней трохи інакші. Так, марка ЛЦ40М цЗЖ позначає латунь з масовою часткою 40 % Zn, 3 % Mn, 1 % Fе, решта — Cu. З них виготовляють втулки, підшипники, пробки паливних баків тощо.

3. Бронзами називають сплави міді з оловом, алюмінієм, берилієм та іншими металами. Ці метали розчиняються у міді залежно від температури і утворюють тверді розчини, які при охо­лодженні зазнають евтектоїдного перетворення. Тому їх поділя­ють на деформівні та ливарні. Крім того, бронзи зі значною розчинністю компонентів можна піддавати зміцнювальній термообробці.

Бронзи, як і латуні, бувають простими і складними.

Марки деформівних бронз починаються літерами Бр, за яки­ми йдуть літери, що позначають легуючі елементи, а за ними в такому самому порядку — цифри, які вказують на вміст цих елементів (решта Cu). Наприклад, до складу бронзи марки БрОЦС-4-4-4 входить по 4 % Sn, Zn і РЬ, решта Cu. У марках ливарних бронз вміст елементів указують безпосередньо після їх позначення. Наприклад, Бр08Н4Ц2 (8 % Sn, 4 % Ni, 2 % Zn, решта — Сu).

За хімічним складом бронзи поділяють на олов'яністі та безолов'яністі. Особливе місце належить берилієвим бронзам, які містять близько 2 % Ве. Після гартування від температури 780 °С і старінні при 300 °С вони мають міцність σ_в= 1300 МПа, твердість — 370 НВ, високу пружність і добру корозієстійкість. Це дає змогу застосовувати їх для виготовлення пружин, мембран, слюсарного інструменту тощо.