Вимоги до опалення, вентиляції та кондиціювання повітря у виробничих, навчальних та побутових приміщеннях.

План

1. Призначення опалення приміщень.
2. Будова опалення.
3. Класифікація опалення.
4. Призначення вентиляції.
5. Види вентиляції.
6. Правила експлуатації систем вентиляції.

1. Опалення призначене для забезпечення температурних умов у приміщенні відповідно до вимог санітарних норм у хо­лодну та перехідну пори року. Обігріватися може все примі­щення, а також окремі робочі місця.
   2. Опалювальні системи складаються з таких основних елементів:
   - генератор тепла — установка, в якій тепло, отри­мане за рахунок горіння або перетворення елек­тричної енергії, передається воді, парі, повітрю;
   - нагрівальні прилади, які передають тепло по­вітрю;
   - трубопроводи, по яких теплоносії передаються від генератора до нагрівальних приладів. При водяному опаленні теплоносієм є нагріта вода темпе­ратурою до 100° С і вище. У парових системах теплоносій — пара — переміщується до опалювальних приладів під власним тиском.
         Теплоносій у повітряних системах — це гаряче повітря, яке нагрівається в калориферах.
   За будовою розрізняють центральне або місцеве повітря­не опалення. У центральних системах нагріте повітря пода­ється до приміщень по трубопроводах. З існуючих систем центрального опалення найпоширенішою є система водя­ного опалення низького тиску.                                                               
   3. Вона має такі позитивні сані­тарно-гігієнічні та експлуатаційні властивості:
   - можливість регулювання тепловіддачі опалю­вальних приладів залежно від температури зов­нішнього повітря шляхом зміни температури або витрати гарячої води;
   - підтримування температури в межах 60—70° С;
   - пожежна безпека;
   - довговічність системи (термін експлуатації 30—50 років);
   - можливість розміщення опалювальних приладів уздовж зовнішніх стін та під вікнами;
   - простота експлуатації.
   Ці системи використовують переважно для опалення по­бутових та громадських приміщень.
   Системи водяного опалення високого тиску викорис­товують для опалення виробничих приміщень. У таких системах температура води становить 130—145° С. Для опалення промислових, громадських та житлових бу­дівель також застосовують комбіновані пароводяні системи.
   Щоб запобігти проникненню холодного повітря до при­міщень, ворота, двері або технологічні прорізи обладнують повітряними або повітряно-тепловими завісами .
    

4. Аби забезпечити чистоту повітря і певні метеорологічні умови у приміщеннях, використовують вентиляцію. За допо­могою вентиляції з приміщення видаляється забруднене або нагріте повітря та подається свіже. Залежно від способу пере­міщення повітря вентиляція може бути природною, механіч­ною або змішаною. 
 

5. У природній вентиляції переміщення повітря здійсню­ється за рахунок природних сил, за рахунок різниці питомої ваги зовнішнього та внутрішнього повітря (тепловий на­пір), а також внаслідок дії сили вітру (вітряний напір).
За механічної вентиляції переміщення повітря у примі­щенні здійснюється вентиляторами. За способом організа­ції повітрообміну у приміщенні вентиляція може бути загально-обмінною (витяжною та припливною) та місцевою (витяжною та припливною).
    Кондиціонування повітря — це створення і автоматична підтримка у приміщеннях незалежно від зовнішніх умов постійних або змінних за відповідною програмою температу­ри, вологості, найбільш придатних для людини та нормаль­ного проходження технологічного процесу.
6.       Правила експлуатації систем вентиляції
     Ефективність роботи вентиляційних систем , як і повіт­ряне середовище приміщень, повинна регулярно перевіря­тися на вміст у них пилу, газів, шкідливих речовин. Увімкнення загально-обмінних припливних та витяжних установок проводиться за 10—15 хв. до початку роботи, при цьому спочатку вмикають витяжні, а потім припливні вентиляційні установки. 
Вимкнення цих установок проводиться через 10— 15 хв. після роботи. У цехах з можливим виділенням шкідливих газів вентиляційні установки вимикають через 30—60 хв. по закінченню роботи. Місцеві витяжні установки (місцеві витяжні пристрої), що не зблоковані з технологічним облад­нанням, вмикають за 3—5 хв. до початку роботи обладнання і вимикають через 3—5 хв. по закінченню роботи.
Вентиляційні системи після їх монтажу мають бути від­регульовані до проектних параметрів. Експлуатувати дозво­ляється вентиляційні системи, які повністю пройшли усі пе­редпускові випробування.
Усі вентиляційні системи повинні мати інструкції з екс­плуатації, де висвітлюються питання вибухо  та пожежної безпеки. Планові огляди і перевірки вентиляційних систем мають проводитися за графіком, затвердженим керівником.
Приміщення для вентиляційного обладнання повинні замикатися, а на їх дверях — вивішуватися таблички з напи­сами, що забороняють вхід стороннім особам. Зберігання в цих приміщеннях матеріалів, інструментів тощо, а також використання їх не за призначенням забороняється.
Чищення і профілактичні ремонти вентиляційних сис­тем мають проводитися у терміни, передбачені інструкціями і їх експлуатації. Чищення та ремонт повинні виконувати спеціалісти за допомогою спеціальних пристосувань.