Комплекс машин для виконання зрошення.

План

1. Агротехнічні вимоги до виконання зрошення.
2. Класифікація дощувальних машин.
3. Насосні станції.
4. Дощувальні машини.

1. Агротехнічні вимоги. Визначаючи строки і норми поливу у рільництві та садівництві слід враховувати саме ті фази вегетації, під час яких рослини особливо потребують вологу. Загальна витрата води залежить від сорту і ціку насаджень, метеорологічних умов року, механічного складу ґрунту та системи його обробітку. Наприклад, поливна норма поверхневим способом на супісчаних ґрунтах удвічі менша, ніж на глинистих. Поливна норма вва­жається достатньою, якщо при поливі волога сягає глибини 70...80 см. До механізованого поливу висувають такі агротехнічні вимоги:

1. Зволожувати ґрунт слід на глибину поширення основної маси ко­ріння, але не менш як на 30 см.
2. Зберігати поверхневий шар цілим; не допускати застою води.
3. Середній діаметр крапель дощу повинен становити 2—3 мм.
4. Середня інтенсивність[1] штучного дощу повинна бути рівною або мен­шою за вбирну здатність зрошуваного ґрунту.
5. Воду необхідно рівномірно розподіляти по площі поливу.
6. Допустиме пошкодження рослин — не більше як 1%.
7. Полив виконують без утворення на поверхні ґрунту стоку води, що сприяє змиванню ґрунту.
8. На дощувальних машинах бажана наявність пристроїв для одночас­ного внесення з дощем розчинів добрив.

Зрошенням регулюють водний і тепловий режими ґрунту, видаляють з ґрунту надлишок солей, вносять розчини добрив тощо.

Відповідно до способів зрошення, машини поділяють на такі групи: дощувальні, для поверхневого поливу, для підґрунтового поливу та комбіновані.

Для подавання води на полях будують зрошувальну систему, яка включає джерело водопостачання, водозабірну споруду з насосною установкою (станцією), транспортуючі, розподільні і робочі канали або труби. На полях

споруджують закриті або відкриті зрошувальні мережі. У закритій мережі воду під напором подають через труби і гідранти до поливних машин або установок. Відкриті мережі прокладають у вигляді тимчасових трубопроводів, каналів або лотків, з яких вода насосами подається до дощувальних установок і поливних машин. Поблизу міст і великих тваринницьких комплексів поля зрошують стічними водами, з якими вносять і добрива.

2. Дощувальні машини і системи поділяють на стаціонарні, напівстаціонарні та пересувні.

Стаціонарні дощувальні системи мають постійно встановлені насосні станції або насоси і розподільні трубопроводи з гідрантами. У них переміщуються з позиції на позицію тільки дощувальні апарати, які підключають до гідрантів.

До пересувних дощувальних систем відносять самохідні дощувальні машини і агрегати, які одержують воду з відкритих зрошувальних каналів.

Залежно від напору в системі, дощувальні машини поділяють на далеко-, середньо- і короткоструминні. До далекоструминних машин відносять дощувачі начіпні ДДН-70 і ДДН-100; до середньоструминних -комплекти іригаційного обладнання КИ-50 "Радуга" та КИ-25, дощувальні машини ДКІП-64 "Волжанка", ДКГ-80 "Ока", ДМ і ДМУ "Фрегат" та багатоопорна дощувальна машина ДФ-120 "Дніпро"; до короткоструминних машин -двоконсольний агрегат ДДА-100МА-1, 9ДМФ "Кубань" та ін.

При виборі типу дощувальної машини або установки враховують, що розбірні трубопроводи краще використовувати на невеликих ділянках зі складним рельєфом, а широкозахватні пересувні - на великих рівних полях; далекоструминні машини досить маневрені при переїздах між поливними ділянками, але нерівномірно поливають у вітряну погоду; короткоструминні апарати рівномірно забезпечують полив навіть у вітряну погоду. Крім того, вибір дощувальної техніки залежить від висоти стебел с/г культур, ширини їх міжрядь, ступеня забезпечення території водою, мінералізації води та ін.

До дощувальних машин воду подають насосні станції. Застосовують насосні станції начіпні та причіпні тракторні, пересувні з двигуном внутрішнього згоряння або електродвигуном і плавучі з дизельним двигуном.

Для поверхневого поливу використовують пересувні поливні трубопроводи, машини або агрегати позиційної дії і стаціонарні системи з поливними трубопроводами.

Машини для підґрунтового поливу подають воду у ґрунт при розпушенні міжрядь, їх поділяють на два типи: з прохідним і намотувальним трубопроводами.

‘3. Насосні станції Насосні станції призначені для забирання води із джерела зрошення і подачі її у водопровідну мережу закритого, відкритого або безпосередньо до машин і агрегатів для поливу.

Насосні станції поділяють на стаціонарні та пересувні (сухопутні і

плавучі).

Стаціонарні насосні станції мають підвідний канал, аванкамеру, приміщення з насосами, двигунами та іншим обладнанням, всмоктувальний і напірний трубопроводи, випускну споруду на відкритому магістральному

каналі.

Пересувні насосні станції розраховані на зміну місцезнаходження водозабору, і їх поділяють на начіпні та причіпні.

У начіпних станцій СНН-75/40, СНН-25/60 насоси приводяться в дію від ВВП трактора через редуктор.

Цифрові показники марки станції означають: чисельник - номінальну витрату води (л/с), знаменник - номінальний напір (м).

Продуктивність начіпних насосних станцій коливається від 18 до 100

л/с.

Пересувні причіпні насосні станції приводяться в рух від власних двигунів і змонтовані переважно на причепах із пневматичними шинами.

Для поливу машинами ДКІП-64 "Волжанка" застосовують станцію СНП-50/80. Станцію СНП-75/100 використовують із машиною ДМУ

"Фрегат".

Плавучі насосні станції (СНПЛ-240/30, СНПЛ-120/30) призначені для подачі води в закриту або відкриту зрошувальну мережу при коливаннях рівня води у джерелі понад 4 м, при нестійких берегах тощо. Продуктивність плавучих насосних станцій – 50-100 л/с.

Насосна станція СНП-50/80 складається з одновісного причепа з трьома відкритими опорами 4 і 10 (рис. 6.6), всмоктувального трубопровода 1, відцентрового насоса 9 з двома робочими колесами (роторами), дизельного двигуна А-41Б або СМД-18, напірного трубопровода 5, механізму підіймання 2 трубопровода, засувки 8 і електрообладнання.

Рис. 6.6. Насосна станція пересувна СНП-50/80 1 – всмоктувальний трубопровід; 2 – механізм піднімання; 3 – двигун; 4 і 10 – опори; 5 – напірний трубопровід; 6 – з'єднувальна муфта;7 – одновісний причіп; 8 – засувка; 9 – насос

Ротори насоса приводяться у рух безпосередньо від колінчастого вала двигуна через з'єднувальну муфту. Насос включається на послідовну або паралельну подачу води. Ежектор призначений для заповнення насоса водою перед включенням.

Витрату і напір води регулюють засувкою. Механізм піднімання всмоктувального трубопроводу має ручну лебідку і трособлокову систему.

Автоматичний пристрій забезпечує зупинку двигуна при порушенні режиму роботи станції.

Продуктивність - 30-140 л/с. Напір води – 25-85 м. Необхідна потуж-

ність – 66 кВт.

4. Дощувальні машини й установки Дощувальна машина ДКШ-64 «Волжанка» – це середньоструминна, багатоопорна, самохідна, позиційної дії з фронтальним переміщенням машина, призначена для поливу дощуванням зернових, деяких видів овочевих, технічних культур, багаторічних трав і пасовищ. Машина працює від закритої зрошувальної мережі, а за наявності пересувних насосних станцій може використовуватися на ділянках з відкритою зрошувальною мережею (рис. 6.7).

Дощувальна машина «Волжанка» складається з двох поливних крил, дощувальних апаратів та привідного візка. Крила розміщені з обох боків поливного трубопроводу зрошувальної мережі. Ширина захвату двох крил –

800 м.

Для звільнення від води трубопроводи обладнані зливними клапанами. Опорні колеса жорстко приєднуються до поливного трубопроводу. Привідний візок призначений для перекочування крил машини з одного місця на інше і розміщений у центрі поливного трубопроводу.

Дощувальні машини ДКШ «Волжанка» працюють так. Поливне крило за допомогою гнучкого шланга підключають до гідранта і відкривають заслінку. Під тиском води, що надходить у трубопровід, зливні клапани автоматично закриваються, починають працювати дощувальні апарати, зрошуючи ділянку.

Після закінчення поливу заслінку на гідранті закривають. При цьому зливні клапани автоматично відкриваються і вода з трубопроводу виливається. Потім відокремлюють гнучкий шланг від гідранта і закріплюють його на поливному трубопроводі. Вмикають двигун і поливне крило перекочують на нову позицію до іншого гідранта та встановлюють так, щоб дощувальні апарати були у вертикальному положенні. Вимикають двигун і закривають його кожухом. Після цього трубопровід приєднують до гідранта, відкривають заслінку і продовжують полив. Друге поливне крило приєднують до першого гідранта, відкривають заслінку і проводять полив смуги другого крила на першій позиції. Таким чином обидва поливні крила працюють одночасно. Перекочують поливні крила з позиції на позицію

почергово.

Дощувальна машина «Кубань-М» (рис. 6.8) – багатоопорна машина

фронтальної дії з електроприводом, призначена для поливу зернових, овочевих і технічних культур, багаторічних трав та пасовищ. Вона складається з двох крил 5, кожне з яких має сім шарнірно з’єднаних між собою секцій 52,5 м завдовжки, що спираються на візки 6 з пневматичними колесами і електричним приводом

Рис. 6.8. Дощувальна машина «Кубань-М» 1 – центральний візок; 2 – облицьований зрошувальний канал; 3 – всмоктувальний патрубок; 4 – плаваючий клапан; 5 – крила машини; 6 – опорні візки

.

Дощувач фронтальний з механізованим переміщенням “Днепр” призначений для поливу зернових, технічних, овочевих, кормових культур, луків і пасовищ. Полив здійснюється позиційно і з забором води з гідранта закритої зрошувальної мережі.

Промисловість випускає 5 модифікацій дощувача з різною шириною захвату. Базовою моделлю є дощувач “Днепр” ДФ-120 з шириною захвату 460 м. Інші модифікації мають ширину захвату 433-352 м.