Персональний сайт викладача Подолянчука Володимира Василь...
Середа, 26.07.2017, 03:42
Меню сайту

Категорії розділу
Матеріали для учнів [28]
Презентації [0]
Розробки уроків [0]

Вхід на сайт

Пошук

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 378

Друзі сайту
  • uCoz Community
  • uCoz Manual
  • Video Tutorials
  • Official Template Store
  • Best uCoz Websites

  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0

    Головна » Файли » Агротехнологія » Матеріали для учнів

    Технологія вирощування рису
    [ Викачати з сервера (22.0Kb) ] 21.10.2014, 22:31

    Технологія вирощування рису

    План

    1. Народно-господарське значення рису

    2. Біологічні особливості

    3. Обробіток грунту

    4. Внесення добрив

    5. Місце в сівозміні

    6. сівба культури.

    7. Догяд за посівами

    8. Збирання врожаю 
     

    1. Народно-господарське значення рису

    Рис у світовому землеробстві є основною продовольчою культурою, продукцією якої харчується приблизно полонина людей земної кулі, які проживають переважно у таких країнах, як Китай, Індія, Пакистан, Індонезія, Японія та Ін. 
    За посівними площами (140 млн га) та валовими. Зборами зерна (понад 170млн т) рис є третьою у світі зерновою культурою після пшениці та кукурудзи. 
    В якості харчового продукту рис використовується у вигляді крупи, яка містить до 75% вуглеводів, 88% крохмалю, до 7,7% білків, до 0.5% цукру, 1% олії, вітаміни ВІ, Ва, РР. Рисова крупа відзначається низьким вмістом клітковини - всього 0,3%, тому добре засвоюється організмом людини і є дієтичним продуктом харчування. Хворим рекомендується вживати рисовий відвар, який має цілющі властивості. 
    Відходи від переробки рису на крупу у вигляді борошна із вмістом до 11% білка використовують як концентрований корм у тваринництві. З рисового борошна і зародків зерна виробляють різні фармацевтичні препарати (фітін та ін.), вітаміни. Зародки, крім того, є сировиною для виробництва олії, яку використовують у миловарінні, для виготовлення свічок. З битого зерна виробляють крохмаль, спирт, рисову пудру. 
    Велике значення має рисова солома, з якої виробляють високоякісний папір, картон, мішковину, різні побутові вироби - міцні елегантні капелюхи, жіночі сумки тощо. Кормові якості рисової соломи і полови невисокі

    Морфологічні та біологічні особливості рису

    Морфологія рослини рису

    систематиками описано 23 види рису. Серед них лише один поширений у зоні субтропіків і південних районах країн помірного клімату - рис посівний. Вирощують його і в нашій країні. Цей вид поділяють на два підвиди рис звичайний з довжиною зернівок 5-7 мм і коротко зернистого з довжиною зернівок до 4 мм. У нас більше впрошують рис звичайний. Цей підвид поділяється па дві гілки - індійську і янонсько-китайську. У індійської гілки відношення довжини зернівкі до ширини 3: 1, у японсько-китайської- 1,4-2,9: 1. У рису виділяють багато різновидів.

    Коренева система рису мочкувата, складається з 100 - 200 коренів. 
    Корені ніжні, мало галузяться, основна маса розміщується в шарі 20 - 25 см, 
    10 - 15% проникає до 10 см, а окремі з них - до 60 - 90 см. Характерно те, що в коренях є розвинена повітроносна тканина (аеренхіма), завдяки якій в умовах затоплення підтримується необхідна концентрація кисню в коренях.

    Листки рису лінійно-ланцетні, по краях гілчасто-зазублені, 20 -30 см.завдовжки і 1,5 - 2,5 см. завширшки.

    Стебло - соломина 80-120 см. заввишки, з 8-13 вузлами, схильна догілкування. Воно добре кущіться, утворюючи 3-5 продуктивних пагонів.

    Суцвіття – мало розгалужена волоть 20-30см. завдовжки, має 80 - 250колосків. Колоски одноквіткові з широкими ребристим і лусочкамиі, тичинок шість. Рослина самозапільна.

    2. Біологічні особливості

    На відміну від інших круп'яних культур, рис вирощують тільки при зрошеннів південних областях України. Грунти тут характеризуються низькою природною родючістю, тому одержання високих і сталих урожаїв неможливе без освоєння сівозмін з багаторічними травами, посіву сідератів, внесення оптимальних норм органічних і мінеральних добрив. Беззмінне вирощування рису призводить до значного засмічення полів специфічною рослинністю, погіршення фізичних якостей грунту і ного виснаження.

    Беззмінно сіяти рис можна не більше З-4 років після пласта багаторічних трав з обов'язковою сівбою сідератів або внесенням органічних добрий після двох років вирощування рису.

    Створення оптимальних грунтових умов з урахуванням меліоративного стану рисової зрошувальної системи, попередника, природної родючості грунтів, сорту, системи захисту і удобрення, режиму зрошення є основою одержання сталого врожаю з доброю якістю зерна.
    Рис - теплолюбних рослина, проростання насіння якої з утворенням нормально розвинутих ростків відбувається при температурі 13''. Однак цей процес відбувається активно й тоді, коли температура протягом доби піднімається до вказаного рівня лише вдень, а вночі опускається навіть до нуля, то не завдає шкоди проростаючому насінню. Така важлива біологічна особливість рису дає можливість починатиі сівбу при підвищенні середньодобової температури грунту па глибині зростання насіння до 8 ". У цей період максимальна температура, за багаторічними даними, вдень при ясній погоді становить ІЗ-14 °, а вночі знижується до +3 .. . 40. За таких умов після сівби починається набубнявіння насіння, активізуються енергетичні й сінтезуючі білок системи клітини зародка, а відтак починається ріст коріння.

    У міру підвищення температури ці процеси посилюються, і через два-три тижні з'являються сходи рису.

    На тривалість вегетації рису суттєво впливає різке зниження температури у фазі достигання, коли настають холодні ночі і добові амплітуди температур повітря швидко зростають. За цих умов поживні речовини повільно переміщуються з листків до зернівок. У роки з теплою весною, жарким і сухим літом рис достигає раніше, ного вегетаційний період коротший, а урожай вищий.

    Рис є гігрофільною рослиною. У більшості країн світу його вирощують при затопленні шаром води до 15 см. Тільки в деяких місцях планети, наприклад на території Індонезії, де за вегетацію випадає близько 1000 мм опадів, рис можна вирощувати без додаткового затоплення водою. Висока потреба рису уводі зумовлена особливостями волосків і слабкою силою як коренів, так і листків. У зв'язку з цим він потребує також високої вологи приземного шару повітря (не менш 70 - 80%). 
    Транспіраційній коефіцієнт рису може сягати 800-1000, але при вирощуванні під шаром води він різко знижується і не перевищує 100 - 500. Проте за такого відносно невисокого коефіцієнта транспірації для рису потрібні великі витрати води на випаровування - до 25-30 тис.. м3/га. 
    У період вегетації потреби рису у волозі неоднакові. Наприклад, дружні сходи його з'являються при сівбі насіння у вологий, але не-затоплюваній грунт. Погано витримує рис затоплення товстим шаром води (понад 5 см) у фазі кущення, а в період максимальної потреби до вологи - у фазі трубкування та викидання волоті його можна затоплювати шаром води до 15 см і більше. Після цього знову знижуються вимоги рису до вологи І він достигає без затоплення. 
    Рис росте на грунтах різної родючості і механічного складу, які несхильні до заболочування, добре витримує беззмінне вирощування на одному місці 3-4 роки. Кращими для нього є родючі грунти із слабко кислою реакцією грунтового розчину (рН 5,5-6,5), за якої стимулюється ріст кореневої системи і рослини краще засвоюють поживні речовини (чорноземи, заплавні, важкі мулуваті). 
    Рис добре витримує середню засоленість грунту. Урожаєм 1 ц зерна рису з грунту виноситься в середньому 2,4 кг азоту. 0.8 кг фосфору 12.5 кг калію. Рис належить до світлолюбних рослин короткого дня. Швидше розвивається при тривалості сонячного освітлення 9 - 12 год. 
    вегетаційний період скоростиглих сортів рису становить в умовах України 
    100 - 110 днів, середньостиглих 110 - 125 і пізньостиглих 125 - 145 днів.

    3. Обробіток грунту

    Вирощування рису кілька років на одному місці посилює розмноження специфічних бур’янів - просянок, бульбокомишу та ін. Тому основним завданням обробітку грунту є максимальне знищення бур'янів і нагромадженняв грунті доступних елементів живлення. Дуже мілке загортання насіння та необхідність затоплення рослин рівномірним шаром води потребують, як уже зазначалося, ретельного планування й вирівнювання поверхні. Особливості обробітку пов'язані також з тим, що при перебуванні під шаром води в грунті нагромаджуються відновлені шкідливі сполуки, які нездатні розкладати й вивільняті елементи живлення без доступу кисню.

    Під рис застосовують Зяблевий обробіток грунту плугами з передплужниками на глибину 20-27 см (залежно від глибини орного шару), а при заорюванні багаторічних трав-до 30 см. Після оранки грунт не обробляють, а залишають гребенистим, щоб він провітрювався, перемерзає взимку і взагалі зазнавав дії змін погодніх умов. Па полях, де вирощували не рис, а інші культури, після оранки поверхню вирівнюють планувальники. Навесні провадять 2-3культивації чизель-культиваторами на глибину 15-18 см з одночасним боронування. Після другої культивації поверхню старанно вирівнюють планувальники. Передпосівну культивацію з внесенням добрив провадять на глибину 8-12 см, потім боронують і коткують важкими котками.

    4. Внесення добрив

    Рис дуже чутливий до добрив. Па кожен центнер врожаю зерна (з відповідною кількістю соломи) він виносить з грунту 2,4 кг азоту, 1.2 кг фосфору, 3 кг калію. На Україні рис вирощують переважно на каштанових і солонцюватих грунтах, де потреба рослин у Калії майже повністю задовольняється. Тому калійні добрива з розрахунку 30 кг/га діючої речовини вносять ліпне при вирощуванні рису на чорноземах. Азотних і фосфорних добрив у перший рік вносять не менш як по 90-120 кг/га. а на повторних посівах дозу збільшують на 20кг/га. Більшу частину добрив вносять до сівби. Якщо сівбу в провадять сівалками, доцільно в рядки внести по 50 кг/га суперфосфату. Під час вегетації роблять 1-2підживлення за допомогою авіації. Вносять 30 кг/га азотних і фосфорних добрив (за діючою речовиною). Кращим з фосфорних добрив е суперфосфаті преціпітат, а з азотних-сірчанокіслій амопііі, Сечовина, хлористий амоній. Нітратні азотні добрива дія гіпсу непридатні, бо легко вимивають. з грунту.

    Дуже підвішують урожаї рису органічні добрива. Вносять під нього по 40т/га гною або пріорюють зелену масу сидеральних культур. Останнім часом широко досліджується питання ефективності внесення подрібненої соломи як органічного добрива.

    5. Місце в сівозміні

    Важливим заходом підвищення врожайності рису є правильне чергування його в сівозмінах з суходільними культурами. На заплавних річкових долинах, де навесні довго застоюється вода, рис висівають після овочевих культур. Сам рис є також добрим попередником для овочевих культур.

    Беззмінна культура рису призводить до забур'янення площі і зрештою до зниження врожаю. При вирощуванні на каштанових, солонцюватих та інших грунтах, придатних для рису, його розміщують після багаторічних бобових трав. Кращими попередниками для рису є люцерна, Конюшина. Крім того, рис висівають після просапних культур - цукрових буряків, картоплі, баштанних, овочевих, а також після зернобобових у зайнятому пару (гороху, сої, вики та ін.).

    6. Сівба культури.

    Для сівби використовують добре виповнене, ваговите кондиційне насіння, очищене від бур’янів та інших домішок. Для підвищення енергії проростання і польової схожості доцільно провести повітряно-теплове обігрівання насіння протягом 5-6 днів або замочування у воді при температурі 18-20 °С (2-3 доби) з наступним просушуванням. Для знищення збудників хвороб насіння завчасно протруюють на машинах ПС-10.  Рис як високо теплолюбну рослину сіють у добре прогрітий ґрунт – при температурі посівного шару 12-14 °С. Найпоширеніший спосіб сівби – звичайний рядковий сівалками СЗ-3,6, КФС-3,6, СРН-3,6 та ін. Застосовують також вузькорядний спосіб сівалками СЗУ-3,6 та розкидний – сівалками із загортанням насіння боронами. Враховуючи недостатню польову схожість насіння, рис висівають підвищеними нормами висіву. Насіння рису загортають неглибоко – на 1,5-2 см. На легких добре розроблених ґрунтах допускається сівба на глибину 3-5 см.

    7. Догляд за посівами. В Україні рис вирощують із застосування режиму зрошення за типом скороченого затоплення. При появі сходів злакових бур'янів (плоскухи та пі.) посіви рису по сходах обробляють сумішшю гербіцидів Сатурн (3 кг/га) і пропаніду (3 кг/га за діючою речовиною) і через 6-10 год чеки затоплюються. На початку кущення посіви обприскують проти шкідників (рисового комарика, прибережної мухи та ш.) метафосу або фосфамідом у нормі 1 - 1.5 кг/гаодного з препаратів. Проти болотних бур'янів посіви у фазі 8-10 листків тафазі кущення обробляються малими нормами гербіцидів - амінною сіллю 2,4 Д (2кг/га за діючою речовиною), базаграном (1.9 кг/га) або 2М-4Х-0.5 (0.7кг/га) у суміші з базаграном (1 - 1,5 кг/га за діючою речовиною). 
    Застосовують, зокрема, метод ультра малооб'ємного обприскування посіву (УМО) високо концентрованими гербіцидами, які не викликають опіків рослин, без застосування води. 
    При з'явленні на рослинах ознак захворювання на пірікуляріоз рис обробляють такими препаратами, як рацід-П (1-2 кг/га). цинебі (3 кг/га) абофундазол (2 кг/га). 
    В період появи сходів - виходу у трубку залиті водою рисові поля розпушують в інтервалі 5-7 днів. Це поліпшує аерацію грунту, знищується біологічна плівка водоростей, гинуть бур'яни.

    8. Збирання врожаю. Зерно у Волот рису достигає неодночасно і раніше, ніж висихає солома. 
    Тому рис збирають роздільнім способами. Скошують його у валки жатками ЖПУ-
    4,0, коли у 75% рослин зерно достигне. Висота зрізу становить 10-15 см. 
    Коли вологість зерна знизиться до 15%, палки підбирають і обмолочують спеціальними комбайнами на напівгусенічному ходу СКПР-6.

    За вологої погоди зерно при збиранні вимолочується не повністю. Тому застосовують подвійний обмолот. При першому обмолоті масу НЕ копнують, а розстилають валками по стерні. Через 2 - 3 дні валки підбирають і обмолочують вдруге при більших оборотах барабана.

    Щоб зменшити травмування насіння, з подвійним обмолотом збирають врожай і на насінних посівах. Зерно після першого обмолоту використовують як насіння, а після другого-на продовольчі цілі.

    З метою поліпшення збирання застосовують десиікацію (підсушування) рослин. 
    Під час повної стиглості 70-75% зернівок посіви обприскують хлорат магнію з розрахунку 50 кг/га препарату, розчиненого в 200 д волі. Після підсихання зерна до 16-15% рис обирають прямим комбайнуванням, застосовуючи подвійний обмолот.

    Насіння рису під час обмолоту травмується і при вологості, вищій за 15%,втрачає схожість. Тому після збирання його треба швидко й добре очистити та просушити до вологості 14-13%.

     

    Категорія: Матеріали для учнів | Додав: vovan | Теги: збирання врожаю, біологічні особливості рису, сівба рису догляд за посівами, основний та передпосівний обробіток
    Переглядів: 556 | Завантажень: 21 | Рейтинг: 5.0/1
    Всього коментарів: 0