Поняття про повороти агрегатів
План.
1.
Технічні
та організаційні умови роботи агрегатів.
2.
Види поворотів.
3.
Довжина поворотів.
4.
Поворотна
смуга.
1.
Технологічні властивості робочих машин спрямовані на
якісне виконання технологічних операцій (окремих робіт) та забезпечення
оптимальних умов для розвитку рослин.
Для кожного технологічного процесу та різних типів
машин застосовують десятки різноманітних показників оцінки їх технологічних
властивостей, які можна умовно класифікувати за такими групами.
Перша група
показників
характеризує умови роботи машин. До них відносять тип ґрунту, рельєф та
мікрорельєф, вологість та щільність ґрунту, висоту та полеглість рослин,
урожайність, попередника та попередній обробіток.
Друга група показників оцінює якість
роботи машин у типових умовах при оптимальних та граничних режимах роботи.
Для основних видів машин це такі показники:
для ґрунтообробних машин — глибина обробітку,
загортання післяжнивних решток, добрив, підрізання бур'янів, брилистість,
розпушеність та гребенистість поверхні поля;
для машин для внесення добрив — внесення заданої
дози, фактична робоча швидкість захвату, нерівномірність внесення по ширині
захвату та по довжині проходу;
для посівних та садильних машин — висів заданої
норми насіння (рослин), глибина та якість загортання в ґрунт, пошкодження
насіння, розсади, саджанців, величина прошарку ґрунту між насінням і добривами
та ін.;
для машин для догляду за посівами — глибина
обробітку, ширина захисної смуги, пошкодження та присипання землею культурних
рослин, ступінь підрізання бур'янів, норма внесення пестицидів, води, добрив та
ін.;
для збиральних машин — втрати, висота зрізу,
глибина викопування, фактична подача, ступінь очищення качанів, якість
подрібнення листостеблової маси, пошкодження та забруднення домішками основної
та супутньої продукції (зерно, бульби, коренеплоди тощо).
Узагальнюючі та результативні показники
характеризують технологічні властивості машин, їх вплив на родючість ґрунтів,
урожайність, якість та збереження продукції.
Дотримування технологічних вимог у процесі
експлуатації машин визначають шляхом порівняння одержаних результатів
відповідно до нормативів та оцінюють у межах допустимих відхилень у балах.
2.
Класифікація поворотів. При виконанні технологічних
операцій деяку частину шляху складають повороти та заїзди агрегату. У
середньому вони складають 10–12 %, а на коротких гонах до 40 % загального шляху
агрегату. Залежно від траекторії повороти класифікують таким чином:
безпетльові — по дузі кола без прямолінійного
відрізку (дугоподібні), з прямолінійним відрізком;
петльові — грушоподібні (відкрита петля),
вісімкоподібні (закрита петля);
повороти з заднім ходом агрегату з відкритою та
закритою петлею (навісні агрегати);
голчасті — при реверсивному ході агрегату.
Можливі й інші різновиди поворотів: з
застосуванням бокової та подвійної петлі, кутові тощо (рис. 1.10.10).
 Рис. 1.10.10. Схеми та класифікація поворотів (за
С.А. Іофіновим)
3.
Ширина поворотної смуги. Мінімальну ширину поворотної
смуги Е з урахуванням радіуса повороту визначають таким чином:
для безпетльових поворотів — E = 1,5 ρ + e;
для петльових поворотів — E = 3 ρ + e.
Поворотна смуга повинна бути кратною ширині
захвату агрегату, що поліпшує якість обробітку.
За групової роботи агрегатів поворотну смугу
відбивають такої ширини, яку має агрегат з найбільшим радіусом повороту.
Кінематика агрегату — це розділ, який вивчає
закономірність руху агрегату в полі. При виконанні технологічних операцій
машинний агрегат здійснює робочі (робочі органи машин в роботу включені) та
холості (робочі органи машин з роботи виключені) ходи.
Спосіб руху — закономірність циклічно повторюваних
елементів руху машинного агрегату.
За будь-яких способів руху агрегату траєкторія
складається з прямого та криволінійних відрізків, причому кожна машина та її
робочі органи рухаються за різними траєкторіями.
Для характеристики кінематики машинного агрегату
при виконанні технологічних операцій введені деякі умовні поняття та
позначення.
Кінематичним центром (Ца) називають таку точку
агрегату, відносно траєкторії якої розглядають кінематику всіх інших його
точок.
Розглянемо умовно прийняті розміщення Ца для
основних типів тракторів (рис. 1.10.11). Так, в агрегатів із колісними
тракторами з однією ведучою віссю за Ца прийнята проекція на площину руху точки
середини ведучої осі, а в тракторів схеми 4 × 4 та всіма керованими колесами —
проекція на площину руху точки середини прямої, яка з'єднує середини ведучих
осей. В агрегатів із колісними тракторами, які обладнані шарнірним остовом, за
Ца прийнята проекція на площину руху центра шарніру, а в гусеничних тракторів
та самохідних машин — проекція на площину руху точки перехрещення поздовжньої
осі трактора з вертикальною площиною, яка проведена через середини опорних
ланок гусениці.
 Рис. 1.10.11. Розміщення
кінематичного центра агрегату:
а — колісний трактор з однією ведучою віссю; б —
трактор схеми 4 х 4 та всіма керованими колесами; в — трактор з шарнірним
остовом; г — гусеничний трактор
4.
Кінематична довжина Lа — це проекція відстані між Ца та
лінією розміщення найвіддаленішого робочого органа при прямолінійному русі,
вона складається із кінематичної довжини трактора Lт, зчіпки Lзч,
сільськогосподарської машини Lм.
Кінематична ширина dк — це проекція відстані між
поздовжньою віссю та крайніми точками по ширині агрегату. Розрізнюють dк праву та ліву.
Довжина виїзду — це відстань, на яку необхідно
проїхати кінематичним центром агрегату Ца від контрольної лінії на поворотній
смузі до початку повороту, щоб попередити пошкодження рослин або огріхи.
Центром повороту Цп називається точка, відносно
якої в даний момент здійснюється поворот Ца (рис. 1.10.12).
Рис. 1.10.12. Кінематична характеристика агрегату
Радіус повороту ρ — це відстань між Ца та Цп. При
повороті з постійним радіусом Цп не змінює свого положення.
Найменший радіус повороту агрегату обумовлюється
радіусом повороту трактора, конструктивними особливостями машин та зчіпки,
габаритами агрегату, швидкістю руху, станом ґрунту, кваліфікацією тракториста.
Маневрові властивості машинних агрегатів
характеризуються повороткістю, стійкістю та керованістю руху, прохідністю.
Повороткість — це властивість агрегату переходити
з прямолінійного на криволінійний рух та навпаки.
Стійкість руху (поздовжня та поперечна) —
здатність агрегату зберігати сталий напрямок руху.
Керованість руху — здатність агрегату переходити зі сталого напрямку руху
на інший, який задається дією керування. Для стійкості руху керованих мобільних
машин у горизонтальній площині керовані колеса повинні знаходитися попереду
ведучих коліс. Якщо керовані колеса розміщені позаду ведучих коліс, як,
наприклад, у самохідного зернового комбайна, стійкість руху машини на повороті
менша.
Прохідність агрегату — це здатність агрегату без
допоміжних засобів своїм ходом долати перешкоди, які можуть зустрітися на шляху
руху. Розрізняють такі типи перешкод: пухкі ґрунти, броди та глибокі рівчаки,
круті схили тощо. Одні вимагають, щоб мобільний енергетичний засіб розвивав рушійну
силу, яка близька до граничного значення за зчепленням ходового апарата, інші —
низького розміщення центра ваги, максимальних кутів поздовжньої та поперечної
стійкості агрегату.
| 
