Насіння і сівба сільськогосподарських культур

План

1. Поняття про сорт.
2.  Агpотехнiчнi вимоги до якості насіння. Основні показники якості насіння
3.  Державний стандарт якості насіння
4.  Вимоги інтенсивних технологій до сортів та гiбpидiв
5.  Посівна придатність насіння
6.  Підготовка насіння до сівби
7.  Способи та термін сівби
8.  Норми висіву та глибина загортання насіння
9.  Агpотехнiчнi вимоги до сівби
10.  Контроль за якістю сівби
11.  Вимоги безпеки під час виконання робіт.

1. Сорт являє собою сукупність особин культурних рослин того чи іншого виду, з певними біологічними, морфологічними та господарськими властивостями, які відрізняються тією чи іншою мірою від властивостей інших сортів такого самого виду. Рослини одного й того ж сорту мають загальну природну основу (спадковість) і засоби передавати її з покоління у покоління.

Сівба кращих сортів, пристосованих до місцевих ґрунтово-кліматичних умов, збільшує врожай на 15–30 % порівняно з несортовими посівами або культивуванням не районованих для даної зони сортів.

2. Придатність насіння оцінюється за його сортовими та посівними якостями. Воно має бути чистим, схожим, повновісним. За сортовою чистотою насіння посіви відносять до І (сортова чистота не нижча 99,5 %), ІІ (не нижча 98 %) та до ІІІ (не нижча 95 %) категорій.

Схожість — це кількість нормально пророслого насіння в пробі у відсотках до всієї кількості насіння, взятого на пророщення.

Чистота — це кількість насіння основної культури, виражена у відсотках до всієї кількості насіння в зразку.

До того ж визначають вологість насіння, показник якої не повинен перевищувати встановленої для кожної культури межі. Також визначають зараженість насіння хворобами та різними шкідниками.

3. Для визначення якості насіння існує державний стандарт. За його допомогою в результаті проведеного аналізу, який визначає посівні якості, насіння можливо віднести до одного чи іншого класу. З іншого боку,за інформацією щодо належності насіння до одного чи іншого класу, можна вибрати потрібне для себе.

Стандартами передбачено три класи, які відрізняються один від одного схожістю, чистотою та вмістом домішок до основної культури (табл. 1.1.2).

Таблиця 1.1.2. Показники якості насіння за трьома класами стандарту

Вказані відсотки для схожості та чистоти для кожного з класів повинні бути не нижче таблиний показників.

4.  Застосування інтенсивних технологій у сільському господарстві, які перш за все базуються на використанні прийомів і методів на основі широкої механізації і автоматизації виробництва, накладають певні вимоги до сортів та гібридів сільськогосподарських культур. По-перше, культури повинні одночасно визрівати, що дає змогу їх одночасного механізованого збору. По-друге, зібраний врожай мусить бути стійким до механізованого збирання, не пошкоджуватися і не втрачати якості. Для цього сорти й гібриди (перш за все овочевих культур) повинні мати щільну шкірку, яка стійка до пошкоджень.

У характеристиках створюваних сортів і гібридів зазначається, чи придатний той або інший сорт чи гібрид до механізованого збирання. Наявність такої характеристики вказує на можливість використання їх для вирощування із застосуванням інтенсивних технологій.

5. За показниками чистоти та схожості вираховують посівну придатність насіння (кількість чистого та одночасно схожого насіння в пробі, %):

 = ПП

де А — схожість, %; В — чистота, %.

Для характеристики розмірів насіння визначають масу 1000 насінин зважуванням двох проб по 500, відібраних за чистотою фракції.

Насіння, що має оптимальні розміри, здорове, віднесене до одного з класів посівного стандарту, вважається кондиційним та використовується для сівби.

Для отримання високих урожаїв сільськогосподарських культур дуже важливими є своєчасні, дружні сходи. Кількість сходів, що з’явилися, у відсотках до числа висіяного схожого насіння, має назву польова схожість. Вона завжди нижча за лабораторну схожість і залежить від численних факторів, найважливішими з яких є ґрунтово-кліматичні умови зони, якість підготовки посівного шару ґрунту і рівень агротехніки, погодні умови посівного періоду, біологічні особливості культури, посівні якості насіння, розповсюдження шкідників та хвороб.

6. Підготовка насіння до сівби, залежно від культури та стану насіння, включає очищення, сортування, калібрування, інкрустування, гідрофобізацію, дражування, протруювання тощо

Очищають і сортують насіння з метою відокремлення від нього домішок насіння бур’янів, щуплого і битого насіння культури. Для виконання цього заходу використовують машини ОВП-20А, ЗАВ-40, ОС-4,5А, КЗС-40 та ін., обладнуючи їх відповідними решетами та трієрами (рис. 1.1.87). Домішки, близькі за розміром до насіння основної культури, відокремлюють на машинах з використанням аеродинамічних властивостей, щільності та особливостей поверхні насіння і домішок.

Насіння кукурудзи, соняшнику, цукрових буряків та інших культур калібрують, тобто поділяють на окремі фракції за довжиною, шириною і товщиною. Каліброване насіння висівають сівалками точного висіву, що забезпечує рівномірний його розподіл на площі.

Протруювання насіння є ефективним прийомом боротьби з грибними й бактеріальними захворюваннями рослин. Найбільш поширеним є протруювання насіння за типом інкрустування, при якому захисні речовини фіксуються на насінні плівкоутворювачами. Для інкрустування використовують 5 %-й водний розчин полівінілового спирту (ПВС) та 2 %-й водний розчин карбоксиметилцелюлози (NaKMn). В якості плівкоутворювача можна використовувати також рідкі комплексні добрива (4 л рідких добрив, розчинених у 7 л води, на 1 т насіння), крохмальний клейстер та ін.

У процесі вирощування цукрових буряків застосовують дражування насіння. Для цього попередньо відшліфоване насіння покривається дражованою сумішшю, в яку додають захисні органічно-мінеральні поживні речовини, мікродобрива, протруювачі, бактеріальні добрива, активізуючі речовини. Дражоване насіння набуває зручної для висівання кулястої форми (рис. 1.1.88).

Для забезпечення більш ранньої сівби кукурудзи застосовують гідрофобізацію — насіння при цьому покривають плівкою з речовини, яка за умови достатнього зволоження і при температурі, сприятливій для проростання насіння, розчиняється в ґрунті.

Якщо насіння не інкрустується, то його знезараження проводять сухим, напівсухим або мокрим способами. При напівсухому протруюванні для утримання протруювачів на насінні в робочу водну суспензію додають клейкі речовини.

Для протруювання насіння доцільно використовувати комплексні препарати або суміші препаратів, які водночас діють на збудників хвороб і на ґрунтових шкідників. Протруювання проводять за 2–3 тижні до сівби на машинах ПС-10А, ПСШ-3, «Мобітокс-Супер» та ін.

Проти летючої сажки пшениці та ячменю ефективне термічне знезараження насіння, при якому зерно замочують протягом 4 год. у воді, нагрітій до 28–32 °С. За цей період спори летючої сажки проростають. Потім, щоб убити пророслі спори, зерно 7–8 хв. витримують у воді при температурі 52–53 °С. Після цього насіння охолоджують у холодній воді й просушують. Застосовують також однофазне термічне знезараження, при якому насіння прогрівають у воді при температурі 45–46 °С протягом 4–4,5 год.

Важливим прийомом підготовки насіння до сівби є повітряно-тепловий обігрів на сонці протягом 3-5 днів або шляхом активного вентилювання підігрітим до 30–35 °С повітрям.

Насіння зернобобових культур перед сівбою інокулюють, тобто обробляють препаратами, які містять бульбочкові азотфіксуючі бактерії (нітрагін, ризоторфін). Оброблення проводять перед сівбою під навісами. Для боротьби з виляганням посівів насіння обробляють препаратом ТУР з розрахунку 5–10 л на 1 т насіння — у результаті глибше формується вузол кущення.

Для підвищення схожості твердокам’яного насіння бобових трав, яке має непроникну для води й повітря оболонку, проводять скарифікацію. Для цього механічним або хімічним способом порушують насіннєву оболонку для проникнення води й повітря.

Вирощуючи картоплю, проводять передпосадкове пророщування насіннєвих бульб і обробку їх стимулюючими речовинами.

7. Посів є однією з важливіших технологічних операцій, від якості проведення якої значною мірою залежить підсумок роботи — врожай.

Строки сівби різних культур залежать від їх біологічних особливостей та ґрунтово-кліматичних умов. Проведена в оптимальні строки сівба дозволяє створити для культури найбільш сприятливі умови водного, теплового, поживного і світлового режимів, запобігти забур’яненню та пошкодженню посівів шкідниками та хворобами. Несвоєчасна сівба може призвести до втрати врожаю, оскільки рослини можуть пошкоджуватись або гинути від заморозків, посухи, суховіїв та інших несприятливих умов.

Серед польових культур є озимі, ранні та пізні ярі. Їх висівають у різні строки — восени, навесні, влітку. Залежно від виду й сорту, культури можуть бути ранньо-, середньо- і пізньовесняними, осінніми, літніми. Деякі культури висівають у різні строки — рано або пізно навесні, влітку, в літньо-осінній період. До таких культур належать ріпак, редька олійна, кукурудза на зелений корм, люцерна, еспарцет, костриця лучна, грястиця збірна та інші.

Ярі культури поділяються на культури раннього і пізнього строку сівби. До першої групи належать яра пшениця, ячмінь, овес, горох, боби, сочевиця, люпин, соняшник, цукрові буряки, льон-довгунець та інші. Насіння цих культур проростає при температурі нижче 5 °С. До культур пізнього строку сівби, насіння яких проростає при температурі ґрунту 8–12 °С, належать кукурудза, просо, сорго, рис, картопля, соя, квасоля, арахіс, бавовник та інші.

Озимі зернові культури висівають за 50–60 днів до настання стійкого похолодання та припинення осінньої вегетації. Надто ранні посіви озимих восени переростають, ушкоджуються хворобами і шкідниками. Такі посіви можуть гинути взимку від вимерзання і випрівання.

Способи сівби сільськогосподарських культур залежать від їх біологічних особливостей, родючості та забур’яненості ґрунту, забезпечення вологою. При правильному способі сівби рослини рівномірно розміщуються на площі, що створює умови для інтенсивного формування врожаю.

Розрізнюють два основних способи сівби — розкидний та рядковий. Розкидний спосіб — насіння розповсюджується рівномірно по всій площі, що створює сприятливі умови для розвитку кожної насінини. Рядковий спосіб — насіння розповсюджується рядами, без рівномірного розповсюдження в рядках. Рядковий спосіб, залежно від ширини міжрядь, поділяють на декілька видів.

Окрім основних способів сівби, розрізняють звичайний рядковий, вузькорядний, перехресний, широкорядний, смуговий, пунктирний, гніздовий, квадратно-гніздовий та інші.

Звичайний рядковий спосіб сівби — це висівання насіння з міжряддями від 10 до 25 см, вузькорядний має міжряддя менше 10 см, широкорядний — більше 30 см. При перехресному способі сівби насіння висівається рядковим способом у двох взаємно перпендикулярних напрямках половинними нормами висіву.

Звичайним рядковим, вузькорядним і перехресним способами висівають культури з невеликими площами живлення рослин — зернові (крім кукурудзи і сорго), зернобобові, багаторічні трави. Ці способи забезпечують рівномірне розміщення насіння на площі. Недоліком перехресного способу сівби є дворазове засівання поля, що збільшує енергетичні затрати та призводить до руйнування структури ґрунту.

Широкорядні посіви застосовуються при вирощуванні культур, рослини яких потребують великих площ живлення та інтенсивного освітлення сонячними променями (кукурудза, соняшник, картопля, цукрові буряки). Цукрові буряки висівають з міжряддями 45 см (при зрошенні й на торфових ґрунтах — 60 см), картоплю, соняшник, кукурудзу — з міжряддями 70 см (рис. 1.1.90). На забур’янених ґрунтах широкорядним способом висівають просо і гречку. Культури, які вирощують широкорядним способом, називають просапними. На посівах просапних культур для боротьби з бур’янами періодично розпушують міжряддя.

За стрічкової сівби насіння розміщують стрічками по 2–3 рядки з відстанню між ними 7,5–15 см, а між стрічками — 45–60 см (рис. 1.1.91). Стрічковим способом найчастіше висівають культури, які потребують доброго освітлення, повільно ростуть на початку вегетації і слабо конкурують із бур’янами. До таких культур відносяться просо, гречка та ін.

Пунктирний спосіб сівби — це широкорядний спосіб із розміщенням насіння в рядках на певній відстані одне від одного (пунктиром) (рис. 1.1.92). Цей спосіб створює сприятливі умови для ґрунтового і повітряного живлення рослин.

Гніздовий спосіб сівби полягає в розміщенні насіння не поодиноко, а групами (гніздами) (рис. 1.1.93). Таким способом можно вирощувати бавовник та деякі інші культури, розміщуючи гнізда в рядку на відстані від 10 до 30 см, а рядки — на 90 см один від одного.

Квадратно-гніздовий спосіб сівби застосовується для сівби кукурудзи, соняшнику та інших культур (рис. 1.1.94). Насіння розміщується по кутах квадратів розміром 60×60, 70×70 або 90×90 см. Перевага цього способу полягає у можливості вести механізовану обробку поля у двох напрямках, у меншій витраті насіння і кращому живленні рослин.

Існує також сполучений спосіб, за якого одночасно висівають насіння двох культур у різні рядки, а інколи і в один ряд (сівба насіння зернових і трав, кукурудзи і бобових та інше).

8. Норма висіву розраховується таким чином, щоб забезпечити оптимальну густоту рослин, для створення найкращих умов їхнього розвитку. Якщо рослини розташувати дуже густо — вони пригнічуватимуть одна одну, якщо рідко — продуктивність кожної рослини підвищиться, але за недостатньої кількості рослин на одиниці площі врожай буде низьким. Тому для кожної культури, залежно від її біологічних особливостей і зони вирощування, визначено необхідну кількість схожого насіння для висіву на одиниці площі, за якої досягається оптимальна площа живлення для кожної рослини і не відбувається їхнього взаємного пригнічення.

Глибина загортання насіння повинна забезпечувати надходження до нього вологи, повітря, тепла та сприяти його швидкому проростанню. Під час визначення глибини посіву враховують розмір насіння, характер проростання, механічний склад ґрунту та його вологість. Чим крупніше насіння, тим більш глибоко загортають його у ґрунт: глибина загортання льону, тимофіївки — 1,5–2,5 см, а кукурудзи — 6–8 см. Насіння культур, які під час проростання виносять на поверхню сім’ядолі, загортають на меншу глибину, ніж насіння рослин, сім’ядолі яких залишаються в ґрунті.

На важких за механічним складом ґрунтах глибина загортання повинна бути меншою, ніж на легких. Під час посухи насіння загортають глибше, ніж за оптимальної вологості ґрунту, бо розташування насіння в шарі сухого ґрунту затримує появу сходів та сприяє їхньому розріджуванню. Виняткове значення для отримання одностайних сходів має рівномірність розподілення насіння за глибиною. Це досягається завдяки високоякісній підготовці ґрунту до сівби та регулюванням посівних агрегатів.

9. Норма висіву розраховується таким чином, щоб забезпечити оптимальну густоту рослин, для створення найкращих умов їхнього розвитку. Якщо рослини розташувати дуже густо — вони пригнічуватимуть одна одну, якщо рідко — продуктивність кожної рослини підвищиться, але за недостатньої кількості рослин на одиниці площі врожай буде низьким. Тому для кожної культури, залежно від її біологічних особливостей і зони вирощування, визначено необхідну кількість схожого насіння для висіву на одиниці площі, за якої досягається оптимальна площа живлення для кожної рослини і не відбувається їхнього взаємного пригнічення.

Глибина загортання насіння повинна забезпечувати надходження до нього вологи, повітря, тепла та сприяти його швидкому проростанню. Під час визначення глибини посіву враховують розмір насіння, характер проростання, механічний склад ґрунту та його вологість. Чим крупніше насіння, тим більш глибоко загортають його у ґрунт: глибина загортання льону, тимофіївки — 1,5–2,5 см, а кукурудзи — 6–8 см. Насіння культур, які під час проростання виносять на поверхню сім’ядолі, загортають на меншу глибину, ніж насіння рослин, сім’ядолі яких залишаються в ґрунті.

На важких за механічним складом ґрунтах глибина загортання повинна бути меншою, ніж на легких. Під час посухи насіння загортають глибше, ніж за оптимальної вологості ґрунту, бо розташування насіння в шарі сухого ґрунту затримує появу сходів та сприяє їхньому розріджуванню. Виняткове значення для отримання одностайних сходів має рівномірність розподілення насіння за глибиною. Це досягається завдяки високоякісній підготовці ґрунту до сівби та регулюванням посівних агрегатів.

10. Якщо сівба була проведена незадовільно, то виправити недоліки подальшим доглядом неможливо. Тому контроль за якістю сівби здійснюється особливо ретельно.

Строки та норми висіву насіння повинні бути оптимальними, встановленими для даного господарства з урахуванням особливостей висіяного сорту. Короткий термін сівби — запорука високого врожаю. Як недосівання, так і пересівання призводить до зниження врожаю. Припустимі відхилення фактичного висіву насіння зернових культур від заданої норми не перевищують 3 %, для широкорядних просапних культур — 5 %. Цей показник контролюють у процесі висіву й наприкінці роботи за витратою насіння.

Глибина закладання насіння зернових культур може відрізнятися від заданої не більш ніж на 1 см, широкорядних просапних — на 0,5–1 см, дрібнонасіннєвих овочевих культур — на 0,5 см. Цей показник перевіряють при посіві, роблячи не менш 10–15 промірів глибини закладання насіння по діагоналі ділянки по сліду 2–3 передніх і задніх сошників сівалки.

Під час сівби контролюють прямолінійність рядків, ширину основних і стикових (між сусідніми проходами сівалки) міжрядь. Припустиме відхилення за ширини основних міжрядь 60–70 см складає 3 см, за ширини 45 см — 2 см, стикових — не більше 5 см.

Контроль та оцінка якості посіву здійснюється при 1–3 проходах сівалки і не менше 2–3 разів за зміну. Остаточно якість сівби оцінюють за сходами.

11. Сівалки причіпляють або навішують на трактор. Тракторист повинен підводити трактор до причепа або навісної машини заднім ходом без ривків, на малій частоті обертів двигуна, не знімаючи ногу з педалі головної муфти зчеплення. Приєднувати причіпний пристрій до трактора або навісної системи дозволяється тільки при повній зупинці трактора і вимкненій передачі.

Опускати маркери з транспортного положення в робоче можна тільки після повної зупинки агрегату. Установлюючи маркер, механізатор повинен стояти позаду від нього. Під час роботи неможна знаходитися попереду агрегату, а також переходити з одного боку на інший.

Для очищення висівних апаратів сівалок і сошників робітника забезпечують чистиками (очищати руками забороняється). Розрівнювати зерно в ящику сівалки руками під час роботи не дозволяється, для цього слід користвуватися дерев’яною лопаткою.

Для захисту від пилу, змішаного з отрутохімікатами від протруєного насіння, механізатор повинен надівати респіратор, а на руки — рукавиці.

Працівники, які обслуговують садильні агрегати, мають бути вдягнені у брюки або комбінезони.