Агротехнічні вимоги до збирання врожаю зернових культур.

План.

1. Агротехнічні вимоги.
2. Комплектування агрегатів.

Агротехнічні вимоги. Головна агротехнічна вимога щодо зби­рання зернових культур полягає в найшвидшому їх збиранні.

Скошування хлібів у валки слід починати у фазу воскової стиг­лості зерна, коли його вологість становить 35...38%. Валки підбира­ють та обмолочують при вологості зерна 10... 18%.

При скошуванні зернових у валки висота стерні повинна бути в межах 15...25 см і добре підтримувати покладену на неї скошену ма­су для забезпечення провітрювання та підсихання.

Валки повинні бути суцільними й рівномірними за товщиною та шириною, а відстань між валками — забезпечувати роботу ком­байна з підбирачем. Для різних районів товщина валка коливається в межах 15...25 см, а ширина — 1,4...1,6 м.

Маса 1 м валка має бути такою, щоб комбайн працював на опти­мальних швидкостях 3...6 км/год. Жатку відрегульовують так, щоб формувався валок масою не менше 3,5 кг на 1 м його довжини.

Втрати за підбирачем чи жниваркою не повинні перевищувати 0,5% при збиранні прямостоячих і 1,5% полеглих рослин. При під­борі валків втрати зерна не повинні перевищувати 1%, а загальні втрати зерна через невимолочення становити не більше 1,5%.

Пряме комбайнування починають у фазу повної стиглості при вологості зерна 16... 18 %. Якщо прямим комбайнуванням збирають низькорослі й полеглі хліба, висота стерні повинна становити 10... 15 см. Висота скошування гороху дорівнює 6...8 см.

Зерно, одержане від комбайна при прямому комбайнуванні, по­винно мати чистоту не нижче 95%, а при роздільному збиранні — 96%.

Дроблення та шеретування зерна не повинно перевищувати при збиранні на насіння: колосових культур — 1%, зернобобових та круп’яних — 2%; продовольчого та фуражного зерна: колосових 2%, зернобобових — 3, рису — 5%.

Довжина частинок подрібненої на комбайні соломи повинна становити 50... 100 мм.

Комплектування та підготовка зернозбиральних агрегатів до роботи. Для збирання зернових, бобових і круп’яних культур ши­роко застосовують такі машини: валкові жатки начіпні на комбайни СК-5 «Нива», ЖВН-6А, ЖН-6, ЖРБ-4,2А; жатки ЖСБ-4,2 та ЖС-6 начіпні на енергетичні засоби типу КПС-5Г, Полісся-250, Д-101А; жатки причіпні ЖВС-6 та ЖВП-6 до трактор МТЗ-80; сінокосар­ки типу КС-2,1 з пристосуванням ПБ-2,1 та ЦБА-2,1 для збирання гороху; комбайни самохідні КЗС-9-1 «Славутич», «Лан», КЗС-З «Русь», СК-5М-1 «Нива», РСМ-10 «Дон-1500Б», КТР-10 «Дон-Ротор», КЗС-7 «Полесье», КЗР-10 «Полесье-Ротор», «Енисей-1200»; комбайни зарубіжних фірм CLAAS, CASE, Massen Ferguson, John Deere, Laverda, Bizon, Sampo та ін.

Комбайни можна обладнувати такими пристроями: для збиран­ня насінників трав, для збирання люпину, для збирання круп’яних культур, гірчиці та рижію, для збирання соняшнику; ППК-4 для збирання кукурудзи на зерно; ХПС-4,2 жаткою для збирання сої.

Для своєчасного комплектування збиральних агрегатів скла­дають план-графік збиральних робіт. За 15...20 днів до збирання визначають черговість збирання на полях, де культури будуть збиратися однофазним, а де двофазним способом, з подрібненням, розкиданням соломи по полю чи з копнуванням, оскільки переоб­ладнання зернозбиральних комбайнів безпосередньо під час зби­ральних робіт порушує їх оптимальні строки, що призводить до зростання втрат врожаю.